Курси валют

У Дрогобичі в результаті приватизації спільного подвір’я родина інваліда 1 групи загального захворювання Михайла Головея, яка мешкає у комунальному будинку на вул. Спортивній, 86, втратила вільний доступ до свого помешкання і до водопостачання.

Криниця опинилася на приватизованій сусідом території, яку він огородив сіткою. За допомогою М. Головей звернувся до ІА ZIK.

Ось що розповів Михайло Іванович:

«Я і моя сім’я в складі 5 осіб з січня 1980 року проживаємо в м. Дрогобичі на вул. Спортивній, 86 як наймачі, оскільки будинок є комунальним і належав до КП «Будинкова управа №3», зараз є на балансі КП «Житлово-експлуатаційне об’єднання» Дрогобицької міської ради. Суміжним до будинку № 86, в якому проживає моя сім’я, є будинок № 88, збудований в торець мого будинку, стіна в стіну.

Цей будинок будувався протягом 1996-2000 років на місці старого будинку, з порушенням архітектурних, будівельних та протипожежних норм та плану забудови. Спочатку був зведений одноповерховий будинок, який згодом став двоповерховим, що спричинило тріщини торцевої стіни мого будинку, обмежило мене, як наймача, доступу для обслуговування стану будинку, стало причиною грибкових явищ як зовні, так і в середині мого будинку, тому що двохповерхова будівля обмежила доступ світла та природного обдуву, просушування, а відстань в 30 см між стінами створила умови для затримання вологи та породжує створення грибкових явищ. Внаслідок підвищеної вологості, оскільки з даху двохповерхового будинку № 88 постійно стікає вода прямо на стіну мого будинку, яка весь час волога, стало неможливо в ньому проживати.

Аварійною стала задня стіна мого будинку. У ній утворилася велика тріщина з тієї причини, що сусід, що проживає в будинку № 84, забив залізні сваї попри саму стіну мого будинку, влаштувавши курник, чим позбавив мене можливості обходити та обслуговувати будинок, в якому проживаю. Через це я не маю змоги зробити ремонт.

У травні 2010 року я звернувся з заявою до керівника БУ № 3 з питання допомоги в проведенні капітального ремонту будинку № 86, оскільки він у занедбаному стані, і отримав відповідь за № 567/06 від 22.06.2010 р. про розгляд моєї заяви та повідомлення, що включать будинок в перелік робіт по капітальному ремонту на 2011 рік. Рік минув, обіцянки залишились обіцянками, а капітального ремонту ні слухом ні духом.

На мої неодноразові звернення я отримував від чиновників міської ради багатообіцяючі бюрократичні відписки – № 3-21/8516 від 17.10.2011 р., № 3-21/ 5013 від 08.06.2011р., № 3-21/3984 від 04.05.2011 р. – які за своїм змістом практично однакові і зводяться до того, що мої звернення будуть розглядатися на черговому засіданні комісії, і це тривало протягом цілого року. А комісія чомусь або не засідає, або не розглядає!

Оскільки мої звернення протягом 2011 року у формі заяв і прохань про сприяння в реалізації закріплених чинним законодавством прав і інтересів належно не розглядались чиновниками міської ради, вирішив звернутися до міського голови Олексія Радзієвського зі скаргою на дії чиновників, в тому числі й першого заступника міського голови Олександра Коростельова. І на цього листа отримав відповідь не міського голови, а знову від Олександра Коростельова. Цитую: «Ваша заява, адресована міському голові щодо капітального ремонту житлового будинку на вул. Спортивній, 86 та передачі земельної ділянки у приватну власність, розглянута.

Повідомляємо, що житловий будинок № 86 на вул. Спортивній знаходиться на балансі КП «Житлово-експлуатаційне об’єднання». Ремонтні роботи у вказаного будинку не було включено в перелік робіт по капітальному ремонту житлового фонду на 2011 рік, у зв’язку з різким зменшенням бюджетних призначень на капремонт житлового фонду через вагомі об’єктивні причини.

Будинок потребує проведення капітальних ремонтних робіт та тягне за собою значні матеріальні витрати, що становитимуть більш як 100 тис. грн, яких на даний час у міському бюджеті, на жаль, просто немає, а в місті є десятки набагато складніших проблем, які носять аварійний характер (надзвичайна ситуація через опади граду 28.05.2011), котрі треба невідкладно вирішувати, але це також супроводжується відповідним фінансуванням тощо.

Оскільки будинок, в якому Ви проживаєте, одноквартирний, а квартплата становить 17 грн 15 коп. в місяць (за рік – 205 грн 80 коп.), пропонуємо зняти житловий будинок № 86 на вул. Спортивній з балансу КП «Житлово- експлуатаційне об’єднання» Дрогобицької міської ради і всі кошти, які Ви сплачуєте у вигляді квартплати, спрямувати на ремонт власного будинку.

Водночас повідомляємо, що згідно з чинним законодавством не передбачено передачу земельної ділянки у власність у разі, коли житловий будинок перебуває в комунальній власності. Для того, щоб в подальшому Ваше питання було розглянуто на черговому засіданні постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин, Вам необхідно зняти будинок з балансу КП «ЖЕО», після чого, відповідно до ст. 118 п.п. 1,2 Земельного кодексу України, Ви можете подати заяву до міської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки, яка закріплена за будинком».

Зрозуміло, що ця відповідь Михайла Головея не задовольнила, бо не під силу йому відремонтувати аварійний будинок, до якого в нього ще й дуже обмежений доступ. Більше того, ще 2008 року приїжджала комісія департаменту міського господарства, яка ще тоді визнала, що «у зв’язку із значним зносом несучих конструктивних елементів будинок набув ознак аварійності». І в листі за підписом директора департаменту повідомлялось, що буде доручено КП «Будинкова управа №1» вишукати вільну кімнату в гуртожитку для проживання сім’ї. Але цього не було зроблено. «А тепер, як випливає з листа Олександра Коростельова, будинок, в якому я проживаю, не є аварійним», – каже Михайло Головей.

Інвалід все-таки добився прийому міського голови Олексія Радзієвського, але і там правди не знайшов. Йому знову кажуть починати з приватизації будинку. «А що приватизовувати – руїну без земельної ділянки?», – бідкається інвалід.

Зі слів Михайла Головея, питання земельної ділянки будинковолодіння № 86 на вул. Спортивній не виникало до 1993 року, за будинком № 86 була закріплена земельна ділянка площею 280 кв. м. Однак після того, як міська влада надала згоду на незаконне будівництво будинку № 88, з порушенням технічних умов, міською владою було і вилучено належну до будинку № 86 земельну ділянку і передано у користування власнику будинку № 88, на яку згодом Дрогобицькою міською радою було дано згоду на приватизацію, а будинок № 86 залишився на сьогодні без можливості заїзду при необхідності в надзвичайних обставинах, що є порушенням всіх пожежних, санітарних і врешті-решт людських моральних норм. Протягом 2003-2007 років міська влада двічі зверталась до Дрогобицького міського суду з позовом про вилучення частини ділянки для обслуговування житлового будинку № 86, однак позов по суті не був розглянутий з вини міської влади, якій не вистарчило терпіння і вміння довести факт бути господарем землі в своєму місті і позов залишено без розгляду. А інакше не могло бути, бо велась подвійна гра – з одного боку нібито демонструвалось бажання навести лад в земельних питаннях, а з іншого – робились чорні справи по наданні земельної ділянки у користування сусідові та приватизації землі. Вищенаведене стверджується такими документами.Так, згідно листа № 616/326-2 від 04.12.1992 року виконкому Дрогобицької міської ради, та згідно схем-плану і документів міжміського бюро технічної інвентаризації, до буд. № 86 по вул. Спортивна належала земельна ділянка площею 280 кв.м. Уже в листі № 3-21/1777 від 22.04.2008 р. виконавчого комітету Дрогобицької міської ради говориться, що за буд. № 86 по вул. Спортивній закріплено земельну ділянку площею 113 кв.м згідно ухвали № 488 від 25.12.2007 р., а за буд. № 88, який є у приватній власності, закріплена ділянка 369 кв.м. Виходить, що міське майно, як і землю, можна, незважаючи ні на кого і ні на що, тихенько розбазарювати.

Кореспондент ІА ZIK побував у начальника управління комунальним майном виконавчого комітету міської ради Ростислава Росохи, який також сказав, що Михайлові Головею необхідно починати з приватизації будинку. Мовляв, лише після того, як він стане власником будинку, можна буде вирішувати питання землі. Я розповів про це Михайлові Івановичу, але він не вірить у щирість чиновницьких слів. «Мене знову дурять, – каже інвалід. – Я будинок приватизую, а землі для його обслуговування не отримаю, бо вона вже у приватній власності».