Курси валют

Дрогобицький студентський театр «Альтер» відбув до Варшави на гастролі з амбітним проектом – вмонтувати в площу в Старому місті бруківку, по якій колись ходили Іван Франко, Василь Стефаник та Бруно Шульц, яка пережила дві світові війни, чимало різних подій у житті міста.

Зі слів  керівника театру Андрія Юркевича, вже є домовленість з владою Варшави, що бруківку з Дрогобича буде замощено перед Музеєм літератури. Себто, частинку Дрогобича буде перенесено в серце Польщі»

«Ця бруківка символізуватиме не лише поєднання України і Польщі, Варшави і Дрогобича, – каже головний «альтерівець».- Це – старт мистецького проекту. Маємо візію, маємо плани на те, щоб частинки Дрогобича, які ми поназбирали (фактично врятували), вбудувати у всі європейські столиці. Щодо Варшави, то там випадок – особливий. Адже у Музей літератури відтак можна буде зайти, лише ступивши на дрогобицьку бруківку. А в цьому музеї – найбільша у світі колекція графіки Бруно Шульца!»

Однак,. для «альтерівців» Варшава –л ише старт, на черзі – Париж, Відень…

Далі театрали планують провести «обмін» бруківкою – дрогобицька залишатиметься за кордоном, закордонна поїде до Дрогобича.

«Хочемо у нас, в Дрогобичі, створити свого роду європейську площу, вимостивши її камінням із усіх столиць. Спочатку це буде бруківка з Варшави, далі – з Парижу, Відня, і так далі, – зазначає Андрій Юркевич. – Натомість там, у тих містах, викладатимемо «шматочки Дрогобича» – щоб люди знали про те, що є таке місто Дрогобич, що має воно багату історію, має потужний нерозкритий потенціал».

Поряд з тим, кажуть театрали, вони своєю акцією хочуть привернути увагу до необхідності збереження історичної частини Дрогобича.

«Сьогодні, на жаль, обставини складаються так, що центр міста втрачає своє історичне обличчя. Розуміємо, що є певні вимоги часу тощо. Але душа болить, коли бачиш, як стару бруківку, просякнуту духом історичного минулого, просто скидають у фундаменти – аби бетону лити поменше. Так немає бути. Мусимо оберігати нашу історію, зобов’язані залишити пам’ятки в автентичному стані для наших нащадків й намагатися отих, хто має безпам’ятну амнезію, спонукати нарешті збагнути: то лише одне життя коротке, та от культурний простір і взагалі Духовний Простір – вічні… Якщо не повністю, то бодай фрагментами, частинами, але таки зберегти!», – підсумував актор студентського театру Ігор Стахнів.