Курси валют

Головною метою авторів було зафіксувати пером і фотооб’єктивом передусім старожитну Дрогобиччину, котра, умовно кажучи, зникає на наших очах. Ідеться про численні пам’ятки історії та культури минулого – давні дерев’яні церкви з високохудожніми іконостасами, іконами, каплиці, дзвіниці інколи з рідкісної цінності дзвонами, пам’ятні хрести, оборонні укріплення, мости, палаци, хати, комори, кузні, стодоли, криниці, промислові споруди, цікаві в архітектурно-скульптурному плані надгробки, могили відомих людей, пам’ятники, пам’ятні знаки, пам’ятні таблиці видатним і відомим особам, символічні могили, реліктові дерева тощо. 

У книзі-альбомі «Дрогобиччина: свідки епох» вперше за історію західної частини Прикарпаття вміщено документальну інформацію з різних галузей у вигляді статей енциклопедичного змісту про всі 113 міст, селищ, сіл і хуторів Дрогобицького району; вказано історично-традиційні наголоси в кожному топонімі; подано історичні та варіантні назви; зроблено спробу на основі праць сучасних істориків і топонімістів пояснити походження назв населених пунктів і через них та, почасти, мікротопонію встановити приблизний час їх виникнення.

«Перший том «Дрогобиччини» побачив світ влітку, за короткий проміжок часу вдалося видати другу книгу, яка є не продовженням, а доповненням першої, – сказав на презентації Ігор Шимко, – тобто вона ширше дає огляд міст та сіл, більш масштабнішу оцінку того чи іншого об єкту, детальніше розповідає про особистостей, події, які вже призабулися».

«Народ, який не знає своєї історії, легко завоювати і легко ним керувати, – звернувся до присутніх професор, викладач Дрогобицького педуніверситету Ярослав Радевич-Винницький, який редагував книгу «Дрогобиччина: свідки епох». – Знаннями про свою країну треба вважати і знання про свою маленьку батьківщину, де ти народився, виріс, маєш друзів. Оця книжка – це зразок видання, яке працює на малу батьківщину».