Курси валют

   У Дрогобичі в Палаці мистецтв урочисто відкрито виставку «Ірина Сеник – героїня українського народу» – до 85-ї річниці від дня народження Героїні світу.

   На виставці, зокрема, представлено невелику частинку її незабутньої душі – вишивки та книги, які вона власноруч передала для музею «Дрогобиччина». Виставку підготувала старший науковий співробітник музею Любов Васильків, пісні виконала знаменита співачка нашого краю бард Ліля Кобільник.

   Нагадаємо, що життєва дорога Ірини Сеник – дорога боротьби за волю України, невимовних страждань і величезного оптимізму. 34 роки неволі – довічне ув’язнення, що зі смертю Сталіна змінили на 10 літ таборів, наступні заслання і тюрми… Знищене назавжди здоров’я. Її земне життя не раз трималося за найтоншу соломинку. Однак не зламалися ані гідність, ані прагнення до волі. 

   Від першого арешту в 46-му вже не мала права мешкати в рідному Львові. А через багато літ, аж десь у 90-му, чужі люди зупинили її на східцях і навіть не пустили до порогу батьківської оселі… Правда, 2003-го міська влада Львова номінувала Ірину Сеник до звання «Почесна громадянка міста» із наданням житла. Попри те, вона так і не переїхала до Львова. Залишилася до останнього дня на тому «сто першому кілометрі», яким довгі роки для наших українських патріотів було місто Борислав. Та й, спитати, навіщо було повертатися до Львова через стільки літ? Щоби будити страшні спогади про тюрму на Лонцького, де її, тендітну 20-тилітню студентку Франкового університету, били дротяними нагайками, припікали газом та заливали у карцері крижаною водою… 

   У 1998 році Ірину Сеник на з’їзді Світової федерації українських жіночих організацій у місті Рочестер (США) визнано однією зі ста Героїнь світу.

   10 років тому, 8 червня 2001-го, у Дрогобичі і Бориславі святкували її 75-літній ювілей. Скромна, усміхнена й енергійна, у чудовій вишиванці, серед улюблених ромашок і волошок, які так щедро розцвітали на землі якраз до її уродин, – такою вона була… Можливо, п.І рина дійсно належала до когорти наївних і щирих романтиків, які ціною власного понівеченого життя відважно боролися за волю України. Так сказала на тому святі її посестра – Ірина Калинець. А ще вона сказала, що нинішні прагматики, які є у всіх ешелонах влади, хочуть усе-таки здаватися такими, як Ірина Сеник – добрими, чистими і чесними у своїх діях і помислах… І може, саме тому її життя і її боротьба були недаремними.